ДОВІДНИК ДЛЯ БАТЬКІВ "Як батьки можуть виявити ознаки посттравматичного стресового розладу у дитини та підтримати його"_________________
БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ "ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ В 2 КЛАСІ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ"
Форма проведення: кава з вчителькою
Архів активності:___________________________________________________________
________________________________________________
ПОРАДИ БАТЬКАМ "Як пояснити дитині правила поведінки при повітряній тривозі"____________________________________________________________
БАТЬКІВСЬКИЙ ЛЕКТОРІЙ "Як діяти у кризовій ситуації?" (поради для сім'ї)___________________________________________________________
КУРС ДЛЯ БАТЬКІВ
"Як навчити дитину захищатися?"
урок № 1:
урок № 2:
урок № 3:
"Як дітям берегти та захищати своє тіло?"
урок № 4:
урок № 5:
"Як дітям застосувати та захистити своє «Ні!»
урок № 6:
"Як дітям діяти та кому довіряти, щоб себе захистити?"
Захиститись від коронавірусу: що має бути в рюкзаках учнів (допоможіть дитині правильно організуватись)
5 речей, які треба знати батькам про коронавірус – роз’яснення МОН та МОЗ
ГОТУЄМО ДИТИНУ ДО ШКОЛИ:
Сучасні завдання в цікавій та захоплюючій формі допоможуть батькам та вихователям дитячих садків підготувати дитину до навчання у школі
Висока самооцінка: чи погано це для дитини?
Такі фрази, як «молодець, що поділився» або «відмінно проїхався», розкотистою луною звучать на дитячих майданчиках. Тренери видають стрічку кожній дитині. Під рубрикою «Я особливий!» публікуються серії книг, запевняючи читачів, що здатність грати із друзями та співати пісні робить їх по-справжньому неповторними. Нам сказали, що ключ до щастя й успіху дитини – це висока самооцінка, і ми хвалили й захищали своїх дітей весь цей час. Але чи не здається вам, що підвищення самооцінки зайшло занадто далеко?
Багато експертів стверджують, що, замість того щоб виховувати здорових відмінників, ми ростимо покоління самозакоханих нарцисів. «Наше старе розуміння самооцінки, близьке до історичного періоду кровопускань та алхімії, уже зблякло, тепер батькам належить викинути всі концептуально застарілі й непотрібні речі», – каже Аарон Купер, доктор філософії, співавтор книги «Я просто хочу, щоб мої діти були щасливими».
Доки експерти в усьому звинувачували низьку самооцінку – від поганих оцінок до злочинної поведінки, результати проведених досліджень показали, що набагато частіше всьому виною є саме завищена самооцінка. Стаття «Переосмислення самооцінки» Роя Баумейстера, професора соціальної психології з університету штату Флорида, пробудила величезний інтерес до викладеного в ній твердження, що злочинці й наркомани насправді мають більш високу самооцінку, ніж середній показник у населення в цілому. Доктори філософії Мартін Селігман та Ервін Штрауб виявили, що сучасна звичка постійно хвалити дітей робить їх цинічними та невмотивованими. Також і шановний експерт у питаннях розвитку дітей Т. Баррі Бразелтон, доктор медицини, написав недавно в «The New York Times», що слово «самооцінка» утратило свій сенс.
Але батьки хочуть усього лише, щоб їхні діти мали позитивне уявлення про самих себе. І хоча висміювати ексцеси перевищення самооцінки досить легко, пройти по тонкій лінії між формуванням поваги до себе (почуттям власної гідності) й егоцентризмом – у реальності складно. Нижче представлені деякі поради про пошук вірного балансу.
Прибережіть похвалу для реальних досягнень. Діти розпізнають порожні слова, коли настане час іти в університет і розвиватись на новому рівні, їм необхідно буде пробудити в собі внутрішню мотивацію, не чекаючи при цьому постійного зворотного зв'язку. «Одноманітна дієта, що складається з надуманої похвали, перетворює нас на наркоманів похвали», – каже Купер.
Киньте виклик своїм дітям, це сприятиме їх розвитку та прагненню до кращого, але при цьому залиште місце для успіху. Якщо діти не пройдуть загартування за допомогою таких випробувань, вони ніколи не відчують задоволення й гордості. І якщо труднощі видадуться їм непереборними, вони здадуться.
Дозвольте їм іноді зазнавати невдачі. Батькам важко бачити, як їхні діти падають, але стійкість це життєво важлива риса характеру, якої можна навчитись. «Діти страждають, якщо заради розвитку їх самооцінки ми захищаємо їх від життя, від його реального устрою – адже ми не завжди виграємо, не завжди стаємо кращими в усьому», – каже Купер.
Дайте дитині зрозуміти, що доки ви перебуваєте в очікуванні від неї певної поведінки, ви любите і приймаєте її беззастережно.
Істинне почуття власної гідності, істинна самооцінка формуються не в постійному потоці компліментів та оплесків, вони розвиваються у процесі пізнання власних обмежень і рівня відповідальності, коли діти намагаються використати широкі можливості, щоб випробувати самих себе, й відчувають безпеку від того, що знають, що їх люблять, не дивлячись на зроблені помилки. Упевнені діти не чекають, що світ буде обертатись навколо них, оскільки навіть зірки є частиною сузір'їв. Усі ми відчуваємо внутрішній комфорт від усвідомлення спільності та причетності до чогось.
Багато експертів стверджують, що, замість того щоб виховувати здорових відмінників, ми ростимо покоління самозакоханих нарцисів. «Наше старе розуміння самооцінки, близьке до історичного періоду кровопускань та алхімії, уже зблякло, тепер батькам належить викинути всі концептуально застарілі й непотрібні речі», – каже Аарон Купер, доктор філософії, співавтор книги «Я просто хочу, щоб мої діти були щасливими».
Доки експерти в усьому звинувачували низьку самооцінку – від поганих оцінок до злочинної поведінки, результати проведених досліджень показали, що набагато частіше всьому виною є саме завищена самооцінка. Стаття «Переосмислення самооцінки» Роя Баумейстера, професора соціальної психології з університету штату Флорида, пробудила величезний інтерес до викладеного в ній твердження, що злочинці й наркомани насправді мають більш високу самооцінку, ніж середній показник у населення в цілому. Доктори філософії Мартін Селігман та Ервін Штрауб виявили, що сучасна звичка постійно хвалити дітей робить їх цинічними та невмотивованими. Також і шановний експерт у питаннях розвитку дітей Т. Баррі Бразелтон, доктор медицини, написав недавно в «The New York Times», що слово «самооцінка» утратило свій сенс.
Але батьки хочуть усього лише, щоб їхні діти мали позитивне уявлення про самих себе. І хоча висміювати ексцеси перевищення самооцінки досить легко, пройти по тонкій лінії між формуванням поваги до себе (почуттям власної гідності) й егоцентризмом – у реальності складно. Нижче представлені деякі поради про пошук вірного балансу.
Прибережіть похвалу для реальних досягнень. Діти розпізнають порожні слова, коли настане час іти в університет і розвиватись на новому рівні, їм необхідно буде пробудити в собі внутрішню мотивацію, не чекаючи при цьому постійного зворотного зв'язку. «Одноманітна дієта, що складається з надуманої похвали, перетворює нас на наркоманів похвали», – каже Купер.
Киньте виклик своїм дітям, це сприятиме їх розвитку та прагненню до кращого, але при цьому залиште місце для успіху. Якщо діти не пройдуть загартування за допомогою таких випробувань, вони ніколи не відчують задоволення й гордості. І якщо труднощі видадуться їм непереборними, вони здадуться.
Дозвольте їм іноді зазнавати невдачі. Батькам важко бачити, як їхні діти падають, але стійкість це життєво важлива риса характеру, якої можна навчитись. «Діти страждають, якщо заради розвитку їх самооцінки ми захищаємо їх від життя, від його реального устрою – адже ми не завжди виграємо, не завжди стаємо кращими в усьому», – каже Купер.
Дайте дитині зрозуміти, що доки ви перебуваєте в очікуванні від неї певної поведінки, ви любите і приймаєте її беззастережно.
Істинне почуття власної гідності, істинна самооцінка формуються не в постійному потоці компліментів та оплесків, вони розвиваються у процесі пізнання власних обмежень і рівня відповідальності, коли діти намагаються використати широкі можливості, щоб випробувати самих себе, й відчувають безпеку від того, що знають, що їх люблять, не дивлячись на зроблені помилки. Упевнені діти не чекають, що світ буде обертатись навколо них, оскільки навіть зірки є частиною сузір'їв. Усі ми відчуваємо внутрішній комфорт від усвідомлення спільності та причетності до чогось.
Тест "Добра мати... добрий батько... "
Варіанти відповідей: "так", "ні", "не знаю".1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте "вибухом", а потім шкодуєте про це?
2. Деколи ви вдаєтеся по допомогу або порад інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини?
3. Ваша інтуїція і досвід – кращі порадники у вихованні дитини.
4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який нікому іншому не розказали б.
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.
10. Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть, якщо маєте гроші) тому, що знаєте: вдома їх є багато?
11. Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).
12. Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.
13. Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.
14. Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?
15. Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?
Обробка результатів: за кожну відповідь "так" на запитання 2,4, 6, 8, 10, 12,14 і за кожну відповідь "ні" на запитання 1, З, 5, 7, 9, 11, 13 і 15 нарахуйте собі по 10 балів, за кожну відповідь "не знаю" на будь-яке запитання — по 5 балів. Підрахуйте загальну суму.
100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв'язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, сповнена терплячості, вас можна визнати за приклад для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з'ясувати.
50-99 балів. Ви — на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з дитиною ви маєте розв'язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Не забувайте, що розуміти — не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.
0-49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її мати не стала другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте інакше. Можливо, ви знайдете когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це нелегко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щасливим життям вашої дитини.
Як розвинути самостійність у дітей
Пам’ятка для батьків
- Як оцінювати шкільні
успіхи своїх дітей
Варіанти відповідей: "так", "ні", "не знаю".1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте "вибухом", а потім шкодуєте про це?
2. Деколи ви вдаєтеся по допомогу або порад інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини?
3. Ваша інтуїція і досвід – кращі порадники у вихованні дитини.
4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який нікому іншому не розказали б.
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.
10. Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть, якщо маєте гроші) тому, що знаєте: вдома їх є багато?
11. Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).
12. Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.
13. Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.
14. Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?
15. Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?
Обробка результатів: за кожну відповідь "так" на запитання 2,4, 6, 8, 10, 12,14 і за кожну відповідь "ні" на запитання 1, З, 5, 7, 9, 11, 13 і 15 нарахуйте собі по 10 балів, за кожну відповідь "не знаю" на будь-яке запитання — по 5 балів. Підрахуйте загальну суму.
100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв'язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, сповнена терплячості, вас можна визнати за приклад для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з'ясувати.
50-99 балів. Ви — на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з дитиною ви маєте розв'язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Не забувайте, що розуміти — не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.
0-49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її мати не стала другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте інакше. Можливо, ви знайдете когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це нелегко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щасливим життям вашої дитини.
Як розвинути самостійність у дітей
Пам’ятка для батьків
«Людина не може бути вільною,
якщо вона не самостійна».
М.Монтессорі
1.Визнайте особистість дитини і її недоторканність.
2.Сприяйте формуванню адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежна від чужої думки. Формування самооцінки дитини залежить від оцінювання її батьками, тому що в цьому віці дитина ще не вміє оцінити себе сама.
3.Залучайте до реальних справ сім'ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи.
4.Розвивайте силу волі дитини. Навчайте сміливості, витривалості, терплячості, докладати зусиль для досягнення мети.
5.Навчайте планувати. Складайте план дій. Велику і складну справу вчіть розбивати на ряд Конкретних дій.
6.Привчайте до праці якомога раніше. Дитина має знати свої домашні обов'язки, вміти виконувати доручення.
7.Вчіть спілкування з іншими дітьми, дорослими людьми. При цьому пам’ятайте – модель батьківської поведінки сприймається дитиною як зразок для наслідування.
8.Формуйте моральні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомогу, відповідальність.
Поради спеціалістів
Правило
1. : заспокойтесь. Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні - все
одно, що включити в автомобілі „газ” і натиснути на гальма.
Правило
2. Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все
і зараз. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її –
вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й ... вас.
Правило
3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі.
Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати
невдачі.
Правило
4. : не бийте лежачого. Двійка, а для когось і сімка – достатнє покарання, тому
недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не
докорів, а спокійної допомоги.
Правило
5. : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви
хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило
6. : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації тих
шкільних труднощів, котрі найзначущіші для неї самої.
Правило
7. : головне : хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Дитина схильна
будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У
ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило
8. – найважче : оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її
власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами
сусідського Івана.
Правило
9. : не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не
орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.
- Профілактика грипу
Пам'ятка з
профілактики грипу та інших гострих респіраторних інфекцій (ГРІ)
ГРІ — це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються
повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних
шляхів. Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням,
особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації.
Механізм передачі вірусу грипу — повітряно-крапельний. Грип може призвести до
тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної
систем.
Профілактика захворювань.
Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності
організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ.
Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці
відзначають наступні методи профілактики:
§
повноцінне харчування з включенням
вітамінів у природному вигляді;
§
загартовування та часте провітрювання
приміщень;
§
вживання загальнозміцнюючих та
тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої
імуностимулюючої дії.
Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного
спрямування, зокрема:
§
Часто мити руки з милом, особливо після
відвідування;
§
Прикривати ніс та рот хустинкою (або
одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;
§
Широко застосовувати засоби нетрадиційної
(народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.
На що необхідно звернути увагу:
§
Існують деякі особливості клінічного
перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім
можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі
субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються
серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво
впливає на клінічні прояви грипу.
§
Захворювання здебільшого починається
гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний
головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в
попереку, крижах, суглобах, м'язовий біль, порушується сон. Привертає увагу
вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно
нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається
від декількох годин до 3 діб.
§
Здебільшого на другу добу хвороби
з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель
м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання
порушене через набряк слизової оболонки.
§
Вже в перші години температура тіла може
сягати 39-40°С, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому
гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7
діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.
§
Лікування ГРВІ та грипу є складною
проблемою, тому його має визначати лікар. Не потрібно займатись самолікуванням,
це небезпечно! При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується
повним одужанням.
Прес-служба МОЗ України
3. ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ'Ї
Не купуйте працю
Коли дитина стає старше , йому можна давати складніші завдання , за які батьки будуть його заохочувати. Трудове виховання полягає в тому , щоб не змушувати дитину , а стимулювати його до роботи .
Але це зовсім не означає те , що батьки будуть купувати його працю. Звичайно , до таких методів теж іноді доводиться вдаватися , але тільки в тих випадках , коли малюк виконує відповідальну і важку роботу. В інших випадках йому потрібно пояснювати , що він є таким же членом сім'ї , тому він виконує функції нарівні з батьками , щоб вони могли більше відпочивати і проводити з ним час . Наприклад , можна привчити дитину завжди витирати пил , коли мама і тато займаються прибиранням . Ця робота не складна , але при цьому , малюк буде розуміти , що батькам без нього не обійтися і відчувати себе необхідним в сім'ї.
Коли діти стають старші , їх потрібно починати привчати до роботи на кухні. Звичайно ж , все потрібно робити під наглядом батьків . Також не радять давати дітям гострі і важкі ножі . Але це не заважає дати дитині ніж , щоб він відрізав сир або ж покришив овочі , які легко нарізати (наприклад , варену моркву ) . Під час приготування страви варто розповідати дитині , що саме ви робите , які інгредієнти потрібні і що вийде.
Трудове виховання має бути для дитини не тягарем , а цікавим заняттям. Під час роботи по дому ви можете розповідати малюкові казки , перетворювати все на гру . Головне , щоб йому було приємно і цікаво допомагати своїм батькам .
Сьогодні в ролі звичайних паперових книг виступають планшети, комп'ютери, телевізори та інші гаджети. Ми не читаємо книг. Ми дивимося фільми і слухаємо аудіокниги.
Ми віддалилися самі і віддалили наших дітей від себе. Читання казок ми замінили на мультфільми сумнівного змісту, іноді зовсім не відповідні дитячому віку, чомусь вирішивши, що в сучасному світі все має бути по сучасному, у тому числі і виховання дітей, і засоби, використовувані в цьому процесі.
Розвиток грамотності починається з моменту формування в утробі матері і народження дитини. Фахівці з дитячого розвитку стверджують, що діти вчаться читати задовго до того, як вони починають говорити і формувати з слів речення. А в дошкільні роки, діти освоюють навички і знання, які стають базою для їх подальшого розвитку.
Дітям у віці 3-5 років стає доступна "теорія свідомості", іншими словами, розуміння думок, поглядів і бажань інших людей, які можуть відрізнятися від їхніх власних. Приблизно в цьому ж віці дитина починає розуміти, що думають і відчувають персонажі книг. Найбільш ефективним способом є спільне читання разом з батьками. Проведений разом час благотворно впливає на емоційний стан малюка.
Рекомендується читати не тільки перед сном, а якомога частіше.
Звичайно величезне значення матиме якість обраних книг і, що буде завантажуватися в свідомість дитини. Раніше наші батьки читали нам старі добрі казки, незаслужено забуті в наш час. А адже саме вони потрібні дитині як повітря. Саме вони дають грунт для польоту фантазії та розвитку мовлення. Більше того, це ще й програма дій, модель для вибудовування життя, способи реагування на життєві ситуації. Будь-які казки корисні і добрі і злі, а наше завдання роз'яснити в момент читання, які риси героїв краще «приміряти» на себе.
Людині потрібні роки життя, щоб побачити всю палітру людських емоцій і вчинків. Казка ж допомагає пізнавати все це вже в перші роки життя - що є добро і зло, благородство і підлість. І навіть, якщо в казці головний герой здійснює негативні вчинки, необхідно вибирати ту казку, де він перевиховується і у казки хороше завершення, де герой перемагає за допомогою розуму, сміливості, а не підлості. Так само будь-яку казку необхідно обговорювати, оцінювати вчинки героїв, задавати питання про прочитане, просити висловити судження про героїв і сюжет. Дозволити дитині уявляти і мріяти. Вміти знаходити зерно мудрості та моральності, закладене в казці нашими предками.
«Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою і мудрою. Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумні, сказав він, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок ».
Необхідність у читанні книг є не тільки у дітей, але і дорослих. Як і те, яку літературу вибирати, благотворно впливає на розвиток людського інтелекту. Дослідження оксфордських вчених довело, що читання приносить для організму користі не менше, ніж спортивні вправи, оскільки в процесі читання літератури людина вправляє весь мозок. Залежно від способу читання (читати заради задоволення або аналізуючи текст) людський організм задіє різні механізми, що дозволяють тренувати пізнавальні здібності мозку.
Вчені довели, що при читанні включається ефект "занурення" в книгу, коли людина подумки уявляє себе на місці героя, тобто в мозку починають функціонувати ті області, які в інший час не бувають задіяні. Варто відзначити, що даний ефект не виникає при перегляді телевізора або в процесі комп'ютерної гри.
Крім стимулювання мозкової активності, читання «правильної літератури» вчить висловлювати свої думки, грамотно вибудовувати свою промову.
Причина криється в тому, що читання не обмежує людську фантазію. Саме тому, як правило, поставлений за книгою фільм не відповідає очікуванням глядачів, що намалювали у своїй уяві зовсім іншу картину. Чим більше людина читає, аналізуючи і оцінюючи поведінку і вчинки героїв твору, тим більше і краще формується його характер і індивідуальність.
Варто також відзначити, насамперед вчені рекомендують читати наукову фантастику, оскільки саме ця література стимулює мозкову діяльність, розвиває уяву і мислення.
Читайте хорошу художню літературу. Розвивайтеся самі і прищеплюйте здорову звичку до читання книг своїм дітям. Не дарма кажуть вчені, що люди діляться на дві категорії: тих, хто читає книги і тих, хто слухає тих, хто читає.
Але це зовсім не означає те , що батьки будуть купувати його працю. Звичайно , до таких методів теж іноді доводиться вдаватися , але тільки в тих випадках , коли малюк виконує відповідальну і важку роботу. В інших випадках йому потрібно пояснювати , що він є таким же членом сім'ї , тому він виконує функції нарівні з батьками , щоб вони могли більше відпочивати і проводити з ним час . Наприклад , можна привчити дитину завжди витирати пил , коли мама і тато займаються прибиранням . Ця робота не складна , але при цьому , малюк буде розуміти , що батькам без нього не обійтися і відчувати себе необхідним в сім'ї.
Коли діти стають старші , їх потрібно починати привчати до роботи на кухні. Звичайно ж , все потрібно робити під наглядом батьків . Також не радять давати дітям гострі і важкі ножі . Але це не заважає дати дитині ніж , щоб він відрізав сир або ж покришив овочі , які легко нарізати (наприклад , варену моркву ) . Під час приготування страви варто розповідати дитині , що саме ви робите , які інгредієнти потрібні і що вийде.
Трудове виховання має бути для дитини не тягарем , а цікавим заняттям. Під час роботи по дому ви можете розповідати малюкові казки , перетворювати все на гру . Головне , щоб йому було приємно і цікаво допомагати своїм батькам .
Навіщо читати книжки
Сьогодні в ролі звичайних паперових книг виступають планшети, комп'ютери, телевізори та інші гаджети. Ми не читаємо книг. Ми дивимося фільми і слухаємо аудіокниги.
Ми віддалилися самі і віддалили наших дітей від себе. Читання казок ми замінили на мультфільми сумнівного змісту, іноді зовсім не відповідні дитячому віку, чомусь вирішивши, що в сучасному світі все має бути по сучасному, у тому числі і виховання дітей, і засоби, використовувані в цьому процесі.
Розвиток грамотності починається з моменту формування в утробі матері і народження дитини. Фахівці з дитячого розвитку стверджують, що діти вчаться читати задовго до того, як вони починають говорити і формувати з слів речення. А в дошкільні роки, діти освоюють навички і знання, які стають базою для їх подальшого розвитку.
Дітям у віці 3-5 років стає доступна "теорія свідомості", іншими словами, розуміння думок, поглядів і бажань інших людей, які можуть відрізнятися від їхніх власних. Приблизно в цьому ж віці дитина починає розуміти, що думають і відчувають персонажі книг. Найбільш ефективним способом є спільне читання разом з батьками. Проведений разом час благотворно впливає на емоційний стан малюка.
Рекомендується читати не тільки перед сном, а якомога частіше.
Звичайно величезне значення матиме якість обраних книг і, що буде завантажуватися в свідомість дитини. Раніше наші батьки читали нам старі добрі казки, незаслужено забуті в наш час. А адже саме вони потрібні дитині як повітря. Саме вони дають грунт для польоту фантазії та розвитку мовлення. Більше того, це ще й програма дій, модель для вибудовування життя, способи реагування на життєві ситуації. Будь-які казки корисні і добрі і злі, а наше завдання роз'яснити в момент читання, які риси героїв краще «приміряти» на себе.
Людині потрібні роки життя, щоб побачити всю палітру людських емоцій і вчинків. Казка ж допомагає пізнавати все це вже в перші роки життя - що є добро і зло, благородство і підлість. І навіть, якщо в казці головний герой здійснює негативні вчинки, необхідно вибирати ту казку, де він перевиховується і у казки хороше завершення, де герой перемагає за допомогою розуму, сміливості, а не підлості. Так само будь-яку казку необхідно обговорювати, оцінювати вчинки героїв, задавати питання про прочитане, просити висловити судження про героїв і сюжет. Дозволити дитині уявляти і мріяти. Вміти знаходити зерно мудрості та моральності, закладене в казці нашими предками.
«Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою і мудрою. Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумні, сказав він, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок ».
Необхідність у читанні книг є не тільки у дітей, але і дорослих. Як і те, яку літературу вибирати, благотворно впливає на розвиток людського інтелекту. Дослідження оксфордських вчених довело, що читання приносить для організму користі не менше, ніж спортивні вправи, оскільки в процесі читання літератури людина вправляє весь мозок. Залежно від способу читання (читати заради задоволення або аналізуючи текст) людський організм задіє різні механізми, що дозволяють тренувати пізнавальні здібності мозку.
Вчені довели, що при читанні включається ефект "занурення" в книгу, коли людина подумки уявляє себе на місці героя, тобто в мозку починають функціонувати ті області, які в інший час не бувають задіяні. Варто відзначити, що даний ефект не виникає при перегляді телевізора або в процесі комп'ютерної гри.
Крім стимулювання мозкової активності, читання «правильної літератури» вчить висловлювати свої думки, грамотно вибудовувати свою промову.
Причина криється в тому, що читання не обмежує людську фантазію. Саме тому, як правило, поставлений за книгою фільм не відповідає очікуванням глядачів, що намалювали у своїй уяві зовсім іншу картину. Чим більше людина читає, аналізуючи і оцінюючи поведінку і вчинки героїв твору, тим більше і краще формується його характер і індивідуальність.
Варто також відзначити, насамперед вчені рекомендують читати наукову фантастику, оскільки саме ця література стимулює мозкову діяльність, розвиває уяву і мислення.
Читайте хорошу художню літературу. Розвивайтеся самі і прищеплюйте здорову звичку до читання книг своїм дітям. Не дарма кажуть вчені, що люди діляться на дві категорії: тих, хто читає книги і тих, хто слухає тих, хто читає.
ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО КІР І ЯК ЗАХИСТИТИ СЕБЕ І СВОЇХ ДІТЕЙ?
В Україні триває спалах кору – одного з найбільш заразних захворювань, відомих у світі. За 2017 рік зафіксовано 4782 випадки захворювання на кір. Ліків від кору не існує, єдиний надійний метод профілактики захворювання — вакцинація. Разом з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні спеціалісти МОЗ відповідають на найбільш поширені питання про кір.
Немає коментарів:
Дописати коментар