ЗІ СВЯТОМ ВЕСНИ, НАДІЇ, КОХАННЯ

   Вміє жінка терпіти , вміє жінка мовчати , 
Вміє жінка забути , вміє сльози ковтати .
Знести болі й образи жінка може і вміє ,
Але серце у грудях в неї не кам'яніє .
Серце жінки , як море , ні кінця , ні початку ,
Стерпить радість і горе... не буває тут гладко .
І надія , і віра , і любов її сильна 
Світ тримає на плечах , бо вона - нероздільна .
Наша жінка - твердиня , як граніт непохитна .
   Справжня жінка - святиня і вона монолітна .
А говорять , що жінка - це слабка половина ,
Жінка - камінь і криця , мужня і незборима .
І давайте достойно будем жінку цінити ,
І свою половинку усім серцем любити .

У любові , в пошані жінка має купатись ,
Не в майбутнє дивитись , не назад оглядатись .
Жінка вміє і може все , що треба зробити ,
Вона променем теплим може нас обігріти .
Щоби хмари всі щезли у житті на дорозі ,
Щоби серце раділо і не билось в тривозі .
... Не стидаймося , друзі , жінку ми вихваляти ,
Це від неї життя йде , наче пісня крилата....
Жінка-мати , богиня , оберіг і світлиця ,
Тож нехай нашій жінці щастя завжди сміється .
Її доля хай квітне , бо того заслужила ,
ДОЧКА , МАМА , БАБУСЯ  і КОХАНА ДРУЖИНА...
У дорогу далеку МАТИ нас проводжала ,
В материнській молитві щедро благословляла .
Як струмочок з джерельця , так життя йде від жінки ,
Це вона наше сонце і яскравая зірка .
Наше небо бездонне  і вода , і повітря ,
І життя неосяжне... Це усе - НАША ЖІНКА .
Автор Тамара Франчук- Шандрук